Дозвіл на небезпеку?

— Протягом останніх років у країні склалася непроста ситуація із забезпеченням теплом та гарячою водою мешканців багатоквартирних будинків. Застаріле обладнання котелень, значна зношеність централізованих систем опалення (теплотрас і внутрішньобудинкових мереж), розбалансування внутрішньобудинкових мереж теплопостачання в результаті незаконних відключень і перебудов, значне зростання вартості енергоносіїв, а відтак і заборгованостей підприємств Теплокомуненерго за спожитий газ спричинили проблеми із забезпеченням людей якісним централізованим опаленням, які у більшості (до 90%) своєчасно за цю послугу сплачують.

Негативного забарвлення цій проблемі додала популістська позиція органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на комунальні послуги. Хоча місцева влада, здавалося б, першою має розуміти, що котельні і теплові мережі це в першу чергу надбання місцевої територіальної громади, яке потрібно берегти і утримувати в належному стані. Крім того, кожне підприємство теплоенергетики прагне розвиватися за законами економіки, а не ставати заручником політичних спекуляцій у зароблянні дешевого авторитету в електорату.

Наслідками відмови міських рад від затвердження тарифів на рівні економічно обґрунтованих витрат на виробництво тепла стають проблеми з розрахунками за спожиті енергоносії, перебої в роботі підприємств (їх просто відключають від газу). Тоді і у міського голови виникає питання, як, з одного боку, зберегти своє "добре" обличчя перед виборцями. А з іншого — розрахуватись з боргами за енергоносії.

Прикро, що саме на цьому тлі знаходять свою маркетингову та інформаційну родзинку окремі комерційні організації, які розповсюджують прилади для індивідуального опалення, та громадські організації, що створюють для перших відповідне інформаційне забезпечення. Так, численні заяви, виступи у ЗМІ, "круглі столи" та інші публічні РR-заходи Асоціації теплотехнічних компаній України (скорочено АТКУ), що мають популістську направленість, маніпулювання та використання не за контекстом фактів і статистичних даних, очевидна. Виконуючи політичне замовлення та переслідуючи, крім того, економічні цілі під гаслом турботи за пересічних споживачів, безвідповідальна позиція АТКУ провокує деякі органи місцевого самоврядування на прийняття рішень, подібних ухваленому Білоцерківською міською радою, надаючи їм сумнівне обґрунтування та змістовність і не бажаючи при цьому подивитись у майбутнє.

Вони пропонують на перший погляд "просте" рішення — змусити мешканців за власні кошти встановити індивідуальні системи опалення у квартирах багатоквартирних будинків, самим укласти угоди про споживання газу і самим вчасно за нього розраховуватись. Одразу виникає враження, що зникає велика кількість проблем як у городян — мешканців багатоповерхових будинків, так і у місцевої влади. Вона вже не несе відповідальності за зростання тарифів (адже тарифи на газ встановлюються на державному рівні) та за своєчасність розрахунків за спожиті енергоносії, і може розраховувати на зростання авторитету…

Та масове запровадження індивідуальних систем опалення має і суттєві мінуси! Наслідком вибіркового відключення від централізованого опалення стане розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку і є частиною цілісного майнового комплексу, а також призведе до перевантаження газових мереж, тиск і діаметри яких не враховують додаткового обсягу споживання газу.

Встановлення індивідуальних опалювальних приладів у багатоповерхових будинках без перебудови гідравлічної системи існуючих будинкових мереж газопостачання, а при необхідності навіть їх заміни, створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей. Багатоквартирні будинки, які розраховані на систему централізованого опалення, не мають каналів для безпечного відводу і розсіювання у навколишньому середовищі продуктів згорання, що утворюються у квартирних системах опалення. Тому їх застосування, безперечно, призведе до погіршення умов проживання інших мешканців та порушить їхні права, що суперечить статті 41 Конституції України.

Крім того, виникає сумнів щодо економічної доцільності запровадження індивідуальних систем опалення. Не слід забувати, що від'єднання від централізованого опалення призведе до витрат, які доведеться понести стороні, яка відмовляється від централізованого опалення. Вона ж понесе і витрати, що пов'язані з утриманням та ремонтом індивідуальної системи опалення, дотриманням безпеки, всіх технічних та екологічних вимог.

Зменшення кількості абонентів централізованого опалення значно підвищить собівартість виробництва послуги і, як наслідок, мешканці з низьким рівнем доходів, які не спроможні встановити у своїх квартирах систему індивідуального опалення, стануть заручниками ситуації та змушені будуть сплачувати за послуги централізованого опалення значно більше. Такі негативні приклади вже є в Україні, зокрема ситуація в Ужгороді.

Треба зазначити, що уявна ефективність індивідуальних систем опалення в багатоквартирних будинках поки що існує за кошти інших мешканців, за рахунок яких опалюється конструкція будівлі — дахи, сходи, технічні приміщення, підвали, а також не розморожуються мережі водопроводу та каналізації.

Варто нагадати, що в Україні вартість газу, який використовується населенням в індивідуальних системах опалення, на сьогоднішній день дійсно значно менша ціни енергоносіїв для підприємств теплоенергетики. Але, у разі збільшення обсягів споживання газу населенням, рано чи пізно постане питання вирівнювання його вартості. Приміром, в країнах Західної Європи газ для населення коштує дорожче, ніж для підприємств. А загальне споживання газу в містах, де повністю відмовились від централізованого опалення, зросло на понад 20%.

Звичайно, якщо передбачити кошти (з державного і місцевого бюджетів, із залученням фінансування міжнародними донорськими установами) на модернізацію централізованого опалення, реконструкцію котелень із застосуванням енергозберігаючих технологій, використанням відновлювальних джерел енергії, заміну застарілих труб теплотрас на сучасні попередньо ізольовані, встановлення індивідуальних теплових пунктів в будинках, то це загалом призвело б до значної економії енергоносіїв і зменшення витрат до 40 %. Додамо, що у місті Біла Церква можна також використовувати надлишкову теплову енергію ТЕЦ (побічне тепло при виробництві електроенергії), в результаті чого вартість на послуги з опалення у місті зменшилась би ще відчутніше.

Крім того, застосування централізованих систем опалення дає змогу вибору палива, у той час як індивідуальне розраховано на один з видів палива (як правило, газ або в окремих випадках — електроенергія), що є певним ризиком в умовах невизначеності цінової політики в цій сфері на довгострокову перспективу. Європейський досвід вже довів: збереження та модернізація систем централізованого опалення обійдеться для громади міста набагато дешевше, ніж її відновлення!

Звичайно, у певних випадках індивідуальні системи опалення мають переваги і дійсно повинні бути там, де їх використання є оптимальним. Це, можливо, окремі будинки, що розташовані на великій відстані від джерел виробництва теплової енергії, або квартали з малою щільністю забудови тощо.

Але встановлення такого опалення в окремих квартирах, без урахування та відображення у планах розвитку систем теплопостачання населених пунктів, без перспективного бачення застосування енергозберігаючих та екологічно орієнтованих технологій та за вірогідного подорожчання невідновлюваних енергоносіїв, може в найближчому майбутньому призвести до вкрай небезпечних наслідків і, загалом, до незворотного руйнування систем централізованого опалення і його знищення.

Хочу нагадати, що розроблення схем теплозабезпечення міст передбачено вимогами Закону України "Про теплопостачання" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 про затвердження "Правила надання послуг теплопостачання, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та водовідведення". Саме цими документами зазначається державний підхід — мають бути враховані всі варіанти, схеми та технологічні рішення теплозабезпечення міста. Після розроблення і затвердження схем теплопостачання необхідно забезпечувати чітке дотримання прийнятих рішень, що унеможливить безконтрольні відключення від системи централізованого опалення та встановлення індивідуальних систем опалення. На жаль, можу констатувати, що більшість населених пунктів Київської області навіть не починали розробку схем теплопостачання.

Підсумовуючи наведені вище аргументи, можна зробити очевидний висновок: масове встановлення індивідуальних систем опалення в результаті є вигідним тільки виробникам й розповсюджувачам обладнання для нього.

Державна житлово-комунальна інспекція у Київській області вважає, що, приймаючи рішення про видачу дозволів на встановлення систем індивідуального опалення у квартирах багатоповерхових будинків, влада Білої Церкви намагається скласти з себе відповідальність за необхідність відновлення, реконструкції та модернізації мереж централізованого опалення та будівництва об'єктів у сфері теплопостачання. Тому інспекцією направлено листа до голови Білоцерківської міської ради з рекомендаціями щодо необхідності приведення рішення сесії у відповідність до вимог чинного законодавства.

«Київська правда»
134 (22480)
вівторок, 08 грудня 2009 року
www.minjkg.gov.ua