На Власівні вода джерельна

А ще, і це чи не найвагоміша причина „еміграції” кременчужан до Власівки, - з водопровідних кранів власівських квартир тече чиста, не хлорована, лише оброблена бактерицидними лампами, джерельна вода. Який ще населений пункт України може похвастатись такою розкішшю!? А керує цим ділом Анатолій Подольський. Приводом же для зустрічі з ним вода й прислужилась. А саме – щойно на комунальному підприємстві водо-каналізаційного господарства „Водограй” стали до ладу дві нові свердловини. Тепер їх – 15. А раз так, – це є свідченням того, що КП „Водограй”, на відміну від споріднених в інших містах підприємств, кризовим не назвеш…

Але п’ять років тому розпочиналося все доволі непросто. Тоді і селищна тепломережа, і водо-каналізаційне господарство, і житловий фонд знаходились під єдиним началом КП „УЖКГ-Власівка”. „Пригадуєте, - говорить наш співрозмовник, - ті часи? Постійні відключення від енергоживлення за борги, хронічні невиплати зарплат тощо. З комунальних підприємств „вижимали” все, що можна, підштовхуючи їх до банкрутства, аби потім за безцінь придбати їхнє майно. І от, коли борг нашого КП склав 5,8 мільйонів гривень, аби зберегти майно у власності громади, депутати селищної ради, на моє глибоке переконання, ухвалили єдине правильне рішення: на базі „УЖКГ-Власівка”, з „чистого листа”, було створено три окремі підприємства - теплових мереж, води та каналізації і житлового сектору”.

У розбудові „Водограю” Подольський віддає належне його першому директорові Романові Петрову, який згодом працював заступником гендиректора теплопостачального підприємства СП ТОВ „Світловодськпобут” (наразі ж він обіймає посаду заступника міського голови з комунальних питань). Щоправда, і у керуванні Анатолія Подольського „Водограєм” після Романа Петрова, також була перерва – він очолював міську раду Світловодська минулого скликання. Опісля знов повернувся на рідне підприємство, хоча і з міською радою не пориває – він депутат-соціаліст.

...Непросте господарство КП „Водограй”. Річ у тім, що водозабір та частина його свердловин розташовані на землях (уже) Полтавщини, а відтак, електроенергію сюди постачає полтавське Обленерго, податки йдуть у сусідню область тощо. Тобто, тут зазвичай працює принцип „свій-чужий” – „чужому”, як відомо, на милість чекати не доводиться. І те, що „Водограй” працює, як-то кажуть, у плюсі: сповна і вчасно сплачуються всі податки, платиться без затримок зарплата, проплачуються енергоносії – свідчення ще й дипломатичних здібностей його директора. Більш того, за результатами минулого року його підприємство, згідно даних ВАТ „Інформконсалтинг”, що базуються на даних Державного комітету статистики, увійшло до числа лідерів за сумарним балом номінацій: „Обсяг реалізованої продукції”, „Продуктивність праці”, „Заробітна плата” (Повідомлення оргкомітету „Національного Бізнес Рейтингу”)…

Безумовно, директор пишається усіма здобутками означених номінацій. Та, все ж, перша та третя апріорі залежать від другої – продуктивності… А тут, окрім іншого, зонний лічильник електроенергії. Іншими словами, струм, що споживається з 23-ї до 6-ї години – учетверо дешевший, ніж удень. Ось чому КП „Водограй” збудувало додаткові резервуари, що вміщують денну норму споживання води селищем – нею вони заповнюються саме вночі. І хоча тариф на воду на Власівці вищий світловодського на 70 копійок – 4,20 грн./куб. – він стовідсотково відшкодовує всі витрати. А що ж до тарифного „тягаря” для простого населення, Анатолій Подольський знає і інші цифри: 550 сімей майже 9-тисячної Власівки захищені державними субсидіями.

Безумовно, не все гладенько на „Водограї”, але він, на тлі КП „Світловодський міськводоканал” – ну, просто, оаза якась. Тому ми аж ніяк не могли позбутися бажання звернутися до директора водоканалу Любові Осіпчук, аби вона прокоментувала написане вище. „Знаєте, - сказала пані Осіпчук, - боюся здатися вам не оригінальною, та все ж. Дивіться самі: невеличка, у порівнянні зі Світловодськом, Власівка, водо-каналізаційні мережі якої „не дотягують” і до третини від світловодських, вже давним-давно має тариф у чотири 20 за кубометр. Ми ж у свій час доводили, що більш-менш рентабельний для Світловодська тариф має бути аж ніяк не меншим 4,09 гривень за куб. І коли водоканал перебував на межі страйку, на нас таки зглянули - 3,50. А цього вистачає лише на оплату електроенергії, на сплату до Пенсійного фонду і ледь-ледь на зарплату. Ось чому, за такого стану речей, не може бути й мови про подібні новації, що вже давно впроваджені нашими власівськими колегами...”

Тому у директорки водоканалу ще жевріє надія, що громада, прослухавши на Громадських слуханнях 30 жовтня Стратегічний план щодо КП „Світловодський міськводоканал”, розроблений спеціалістами київського Інституту місцевого розвитку, таки зрозуміє, що водоканал, це – їхня власність. І якою вона буде і чи буде взагалі – залежатиме саме неї. Від громади.

Віталій АСАУЛЕНКО
На фото: На задньому плані – резервуари з запасом джерельної води для Власівки.