Відкритий лист жителів сел. Лісозаводське

Та це не перший ляп у пані Чекаленко. Її коментар починається з того, що депутати проголосували проти передачі Лісозаводу „Світловодськпобутові”. Та, не проти – більшість з них (22) „утрималась”. І серед них такі ярі противники, як і сама пані Чекаленко та депутат від БЮТу Віталій Юшко, від „страшно професійних” запитань якого окуляри доповідача по цій темі, заступника голови з комунальних питань Романа Петрова мимоволі раз-по-разу підіймалися до лоба, і який під час перерви у роботі сесії перебрав на себе ще й прокурорські функції – почав погрожувати членові своєї ж фракції Олександрові Плахотньому, що у разі, якщо той відкрито виступатиме „за” – назавтра ж КП „Шляховик”, яке очолює пан Плахотній „замордують” перевірками, про що останній набрався сміливості оприлюднити біля сесійного мікрофону. Гадаємо, найбільше пана Юшка розлютила пропозиція пана Плахотнього голосування по Лісозаводу провести у поіменному режимі... Також, відверто „проти” не голосував і екс-„Патріот” Олег Матійців, який свої зауваження, для більшої солідності, так щедро здобрював номерами і параграфами законних і підзаконних актів, що так і хотілося мовити словами батька Проні Прокопівни („За двома зайцями”), коли той, наслухавшись маячні шлюбного афериста цирульника Голохвостого, бухнувся на стілець з вигуком: „От розумний – аж страшно!”... І він, як не дивно також „утримався”.

А дивного тут нічого немає – просто у поіменному голосуванні „країна взнала б своїх героїв”, тому-то більшість з них і прийняли „позу страуса” під час переляку. Взагалі ж, у своїй статті пані Чекаленко не нахвалиться цією „позою” більшості своїх колег, які попри міжфракційні розбіжності та чвари тут об’єдналися у єдиному пориві, і все це, стверджує Любов Макарівна, заради блага лісозаводців. А чи насправді це так, ми – жителі селища – дуже і дуже сумніваємось. Ну, скажімо, чого варто її переконання щодо надуманості проблеми, адже, за її словами, селище мають газифікувати, а поки цього не сталося - завод „Металоконструкцій” зобов’язується підготувати котельню селища для роботи на твердому паливі. Нас цікавить: звідки шановна депутат знає про надуманість проблеми? Коли ані вона, ані гендиректор ЗАТ „ОДЕБП”, депутат облради Іван Марон жодного разу не приїздили до нашого „гетто”. Натомість, секретар міськради Геннадій Френкель, його заступники Юрій Лукінський та Роман Петров у нас часті гості. А для аварійних машин „Світловодськпобуту” у нас, взагалі, буде доречно побудувати гаражі – через часті пориви каналізації лише аварійники цього підприємства ліквідують їхні наслідки. Хоча, до речі, вони абсолютно не зобов’язані це робити. Ті ж, що зобов’язані – КП „Зелене господарство” – самі ледь животіють. А от флагман будівельної промисловості країни ЗАТ „ОДЕБП”, у підпорядкуванні якого десятки років перебувало наше селище, останній раз робив косметичний ремонт наших будинків ще за попередника пан Марона на посту гендиректора - це було так давно, що ми навіть і прізвища його не пригадаємо. А щодо газифікації - то, згідно обіцянок, це мало статися вже поточного року. А установка в наших квартирах газових приборів – це скільки часу займе? І хоча ми живемо „на отшибі” - знаємо, що в умовах постійного здороження газу, на урядовому рівні вирішено не форсувати переобладнання малих котелен на твердому паливі на газ, бо з’ясувалося: доречніше такі котельні устатковувати сучасним обладнанням, яке дозволяє з максимальною ефективністю використовувати вугілля, мазут, а також відходи деревообробки. Останнього у нашому селищі - „хоч греблю гати”... Ще можна використовувати відходи й меблевої фабрики - замість того, щоб їх тупо спалювати на сміттєзвалищі і труїти чадом селян Свердлівки. Що ж до зобов’язань заводу „Металоконструкцій” підготувати нашу котельню, то ми вже „всі очі прогледіли” в очікуванні добродіїв. І, скажіть на милість, Любове Макарівно, чого ж тоді таке багате ваше „Об’єднання”, до складу якого входить і названий завод, „здихалось” нас, передавши до КП „Зелене господарство”, де окрім начальника ще „півтори землекопи” працює? І ще скажіть: для вирішення проблем з водопостачанням та каналізацією селища, також на завод „Металоконструкцій” чекати? Чи міський водоканал потурбується, який і без нас, „з квасу на хліб” ледве перебивається?..

І стосовно твердження пані Чекаленко, що очолювана нею бюджетна комісія виступила „проти” з причини, що, буцімто, офіційного листа-погодження „Світловодськпобут” не надавав. Але, маємо нагадати, що Сергій Яременко, ще, будучи кандидатом на пост міського голови (а це - як мінімум, півтори роки тому), офіційно нам пообіцяв, що він не буде стояти осторонь наших проблем. І хоча мером він не став - слово своє тримає (чит. вище).
Остання сентенція пані Чекаленко вже із розряду „страшилок”: у разі передачі селища на баланс „Світловодськпобута”, наголошує депутат, його жителі будуть вражені у своїх правах, мовляв, квартири за борги відбирати почнуть тощо. Тут, взагалі, змішано до купи „і людей, і коней”... Не треба бути прискіпливим правником, аби зрозуміти, що у разі оперативного управління, підприємство несе розходи по утриманню мереж – і зовнішніх, і внутрішніх. (Який ефект буде з того, коли у зовнішніх мережах власник є, а за внутрішні ніхто не відповідає? Нонсенс якийсь)... А щодо квартир, то Любов Макарівна вже вступає у протиріччя сама з собою, стверджуючи, що квартири – приватна власність. Правильно! Тому-то, виходячи з цього, квартиру відібрати можна лише тоді, коли сума комунального боргу перевищила вартість самої квартири, і то лише за рішенням суду.

І напослідок вельми доречним тут буде відомий анекдот: „Пішли два куми на рибалку. Один золоту рибку упіймав. Другий вмовив її відпустити. Тоді рибка, випірнувши з води, сказала: „За те, що ти мене відпустив – виконаю будь-яке твоє бажання, а твоєму кумові – за те, що вмовив тебе мене відпустити – удвічі більше буде...”. Той і почав думати уголос: „Якщо попрошу машину, кумові – дві буде, будинок – кумові два... Ну, раз так – нехай у мене корова здохне...”. Нічого не нагадує? От, тільки „дві корови здохнуть” не у „Світловодськпобута”, а у нас – жителів Лісозаводу – коли ми, завдяки „принциповій” позиції таких депутатів, як Любов Чекаленко, і цієї зими будемо мерзнути у своїх будиночках.

Федорова Л.П., Близнюк В.І., Сергета Н.В. (всього 27 підписів – понад 2/3 жителів сел. Лісозаводське)